ЦРСЛ "CLENG"‎ > ‎

Поезія


Байрон Джордж Гордон - Не бродити вже нам ночами

опубліковано 31 бер. 2014 р., 12:54 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 31 бер. 2014 р., 12:55 ]



Не бродити вже нам ночами                                                           
Хоч душа любові сповнена 
І як і раніше променями 
Срібло простір місяць 

Меч зітре залізо піхов 
І душа проточить груди 
Вічний пломінь неможливий 
Серцю потрібно відпочити 

Нехай закоханими променями 
Місяць тягнеться до землі 
Чи не бродити вже нам ночами 
У сріблястою місячної імлі 
                                                                         

Оригінал

So, we'll go no more a roving
So late into the night,
Though the heart be still as loving,
And the moon be still as bright.

For the sword outwears its sheath,
And the soul wears out the breast,
And the heart must pause to breathe,
And love itself have rest.

Though the night was made for loving,
And the day returns too soon,
Yet we'll go no more a roving
By the light of the moon.


Михайло Юрійович Лермонтов - К*

опубліковано 29 бер. 2014 р., 13:50 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 29 бер. 2014 р., 13:56 ]



Я не унижусь пред тобою;
Ни твой привет, ни твой укор
Не властны над моей душою.
Знай: мы чужие с этих пор.
Ты позабыла: я свободы
Для заблужденья не отдам;
И так пожертвовал я годы
Твоей улыбке и глазам,
И так я слишком долго видел
В тебе надежду юных дней
И целый мир возненавидел,
Чтобы тебя любить сильней.
Как знать, быть может, те мгновенья,
Что протекли у ног твоих,
Я отнимал у вдохновенья!
А чем ты заменила их?
Быть может, мыслию небесной
И силой духа убежден,
Я дал бы миру дар чудесный,
А мне за то бессмертье он?
Зачем так нежно обещала
Ты заменить его венец,
Зачем ты не была сначала,
Какою стала наконец!
Я горд! - прости! люби другого,
Мечтай любовь найти в другом;
Чего б то ни было земного
Я не соделаюсь рабом.
К чужим горам, под небом юга
Я удалюся, может быть;
Но слишком знаем мы друг друга,
Чтобы друг друга позабыть.
Отныне стану наслаждаться
И в страсти стану клясться всем;
Со всеми буду я смеяться,
А плакать не хочу ни с кем;
Начну обманывать безбожно,
Чтоб не любить, как я любил -
Иль женщин уважать возможно,
Когда мне ангел изменил?
Я был готов на смерть и муку
И целый мир на битву звать,
Чтобы твою младую руку -
Безумец! - лишний раз пожать!
Не знав коварную измену,
Тебе я душу отдавал;
Такой души ты знала ль цену?
Ты знала - я тебя не знал!

Микола Костомаров – Спить Вкраїна та руїни…

опубліковано 27 бер. 2014 р., 14:07 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 27 бер. 2014 р., 14:07 ]

Спить Вкраїна та руїни
Нові щодень лічить,
Гина слава… та й ту славу
Усяке калічить.
Не вернеться дідівщина…
Нехай не вертається —
За що ж з теї старовини
Святої знущаються?
Гріх великий… Чи вже ж дарма
Славнії гетьмани
Умирали в лютих муках,
Закуті в кайдани?..
Чи вже ж дарма в нас мушкети,
Гармати гриміли?
Нащо ж всюди, де не глянеш,
Виросли могили?
Ще ж пісні не повмирали…
Чи то ж на забаву
В їх співають святу славу,
Козацькую славу?
Спи ж у льоху, в привітиці,
Велика руїно.
Спи, небого сердешная,
Мати Україно!
Поки зорють останнюю
Могилу у полі.
Поки й пісня забудеться
Про вольную волю…
Тяжко… Глянеш — люд як люде,
Ніби все радіє,
А придивишся… жаль, туга
Усю землю криє.

Олександр Олесь – Безсмертники

опубліковано 26 бер. 2014 р., 15:42 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 26 бер. 2014 р., 15:43 ]

Вони давно вже втратили життя,
В них згасло все, що тільки малось,
Умерли всі і думи, і чуття,
І тільки форма їх такою же зосталась…

Але вони сміються, мов вві сні,
І погляд мій приковують до себе,
Нагадують розкоші весняні
І кажуть про тепло, про радощі, про тебе.

Ці квіти — спогади про світлі дні…
І хай відносин наших світ погасне,
А спогади все ж будуть жить в мені,
Нагадувать про дні, про ночі теплі, ясні…

1904

Ліна Костенко – І скаже світ…

опубліковано 25 бер. 2014 р., 07:13 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 25 бер. 2014 р., 07:13 ]

І скаже світ:
— Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов — на грані маячні
і віра — у наївності на грані.

Що можеш ти, розгублене дитя,
зробити для вселюдського прогресу?
— Я можу тільки кинути життя
історії кривавій під колеса.

Хоч знаю: все це їй не первина.
Але колись нап’ється ж до переситу!
Захоче випити не крові, а вина
за щастя людства, за здоров’я всесвіту!

Володимир Сосюра – Любіть Україну, як сонце, любіть…

опубліковано 23 бер. 2014 р., 11:52 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 23 бер. 2014 р., 11:52 ]

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

1944 р

Максим Рильський – Надворі дощ…

опубліковано 22 бер. 2014 р., 09:15 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 22 бер. 2014 р., 09:16 ]

Надворі дощ, холодний вітер виє,
Одпочивай, рушнице, на стіні!
Куди іти, блукати без надії?
Ні, краще тут, у хаті, в тишині.

Тут у комину огник ледве тліє,
Та зогріває в серці, в глибині,
Веселі, чисті, ясноокі мрії
І воскрешає призабуті дні.

Тут фортеп’яно з теплою душею
Стоїть і жде, що приторк білих рук
В йому пробудить півзаснулий звук.

Тут я зустрівся з музою своєю.
І, взявши в руки ліру й срібний лук,
Пливу як тінь по морю снів за нею.

1911-1918

Олександр Блок - Біжимо, біжимо, дитя свободи

опубліковано 17 бер. 2014 р., 09:19 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 17 бер. 2014 р., 09:19 ]

Біжимо, біжимо, дитя свободи, 
До рідній країні! 
Я вірний голосу природи, 
Будь вірний мені! 
Тут недоступні неба склепіння 
Крізь дим і прах! 
Біжимо, біжимо, дитя природи, 
Простір - в полях! 

Біжать ... Вже стогне минули, 
Кругом - поля. 
По всій неозорої дали 
Тремтить земля. 
Біжать назустріч сонця, травень, 
Вільних днів ... 
І прийняла земля рідна 
Своїх дітей ... 

І прийняла, і приголубила, 
І обняла, 
І в весняних далечінях їм качала 
Дзвони ... 
І, поманивши їх неможливим, 
знову зрадила 
Дням швидкоплинним, днях тривожним, 
Злим днях - без терміну, без числа ...

7 травня 1900 р.

Василь Симоненко – Русь

опубліковано 14 бер. 2014 р., 00:58 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 14 бер. 2014 р., 00:59 ]

З глибин віків і гордо, й величаво
Встає легендами овіяне ім’я.
Минуле — сон, але сліпа змія
Не отруїла доблесті і слави.

То ж не орда завзята і кривава
Нежданно появилася в степах,
Щоб у сплюндрованих і спалених містах
Шуміли оргії і варварські забави.

То встала Русь в кольчузі і шоломі,
Щоб їй стихія покорилась дика,
І вів її у далі невідомі
Син Перуна Олег-владика…

І Візантія снила крізь туман —
Підводив голову народжений титан.

II

Підводив голову народжений титан,
І йшли назустріч вічності і смерті
Нездолані, гарячі і уперті
Дружини непокірливих слов’ян.

Русь не дрімала, стомлена і млява,
Забившися ведмедем у барліг,
Бо відчували грек і печеніг
Відлуння кроків князя Святослава.

Цвіли хоругви руські на Дунаї,
І Доростол навіки записав,
Що мертвий воїн сорому не має.

І ворог знав, підступний і лукавий,
Що витязь тут не здобичі шукав
І війни йшли не тільки ради слави.

III

І війни йшли не тільки ради слави,
Бо іншій все корилося меті —
Меч Святослава прокладав путі
Для мудрості ясної Ярослава.

Коли була Європа в забутті
Та істина у вогнищах палала,
Антична мудрість гордо оживала
В твоїм, о Русь, допитливім житті.

За ясні зорі і за тихі води
Ішли в бої сини твого народу
І гинули, слабіючи від ран.

Але тебе ця кров не зупиняла,
Бо ти й тоді, хай підсвідомо, дбала
За кращу, світлу долю всіх слов’ян.

30 квітня 1956 р.

Тарас Григорьевич Шевченко

опубліковано 10 бер. 2014 р., 12:49 Холдинг Elitist Alliance "GLOBE"   [ оновлено 10 бер. 2014 р., 12:49 ]

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори -
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... А до того -
Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі

1-10 of 12