Виплата заробітної плати: терміни, порядок, відповідальність

    юрист, адвокат, нотариус, заявление, Тимур Уваровит, HEAGLOBE 2
Київ  Харків  Донецьк  Луганськ   Львів  Черкаси  Чернігів  Херсон  Одеса  Миколаїв  Чернівці   Полтава   Івано-Франківськ
Кропивницький  Вінниця  Дніпро   Житомир  Запоріжжя   Луцьк   Рівне   Суми  Тернопіль   Ужгород   Хмельницький   АР Крим
 








 Замовлення +38095 427 33 36  law@heaglobe.com

ВИПЛАТА ЗАРПЛАТИ: ТЕРМІНИ, ПОРЯДОК, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ


ПАМ₴ЯТАЙТЕ: ЗАТРИМКА ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ - ЦЕ ВАША УПУЩЕНА ВИГОДА Й ДОХІД.

ВИПЛАТА ЗАРПЛАТИ: ТЕРМІНИ, ПОРЯДОК, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Як відомо, нормами cт. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці встановлено вимоги щодо порядку виплати працівникам заробітної плати.

В кінці 2010 року ці норми були кілька підкориговано Законом № 2559. І хоча з тих пір пройшло вже чимало часу, питання щодо його практичного застосування виникають досі.

Відповіді на всі ваші запитання щодо порядку виплати зарплати ви знайдете в даній статті.

Для початку процитуємо норми з т. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці:

«Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом ), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчено ания періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника .

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки ».

Як бачимо, законодавство зобов'язує роботодавця дотримуватися встановлених термінів виплати заробітної плати. Про них і піде мова далі.

 

ТЕРМІНИ ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Як випливає з ст. 115 КЗпП, заробітна плата повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць. У зв'язку з цим традиційно місячна зарплата ділиться на дві частини, а саме:

- зарплата за першу половину місяця. Слід зазначити, що термін «аванс» в КЗпП не застосовується. Разом з тим на практиці саме таким чином (як аванс) класифікується виплата заробітної плати за першу половину місяця. При цьому першою половиною будь-якого місяця вважається період в 15 календарних днів (див. Лист Мінпраці від 09.12.2010 р № 912/13 / 155-10 );

- зарплата за другу половину місяця.

Виплата зарплати мінімум два рази на місяць є обов'язком роботодавця, яку він повинен виконувати незалежно від бажання працівників отримувати зарплату один раз на місяць.

 

Граничні терміни виплати зарплати

Статтею 115 КЗпП встановлено граничні терміни виплати зарплати за першу і за другу половину місяця. Так, зарплата повинна виплачуватися працівникам:

1) через проміжок, що не перевищує 16 календарних днів. Іншими словами, між датами виплати авансу і зарплати повинен бути проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;

2) не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата . Зверніть увагу: це обмеження застосовується як при виплаті авансу, так і для заробітної плати за другу половину місяця.

Таким чином, оскільки для цілей виплати зарплати першою половиною будь-якого місяця слід вважати період часу з 1 по 15 число такого місяця, то заробітна плата за першу половину місяця має бути виплачена не пізніше 22-го числа поточного місяця (15 + 7), а за другу половину місяця - не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування зарплати. При цьому повинна виконуватися вимога про дотримання періоду в 16 календарних днів між виплатами зарплати.

Наприклад, якщо заробітна плата за другу половину місяця виплачується 1-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування заробітної плати, то аванс повинен бути виплачений не пізніше 17-го числа місяця, за який його виплачують (1 + 16); якщо 2-го числа, то аванс виплачують не пізніше 18-го числа (2 + 16) і т. д.

Якщо зарплата виплачується «місяць в місяць»

Досить часто бюджетні установи, уникаючи виникнення кредиторської заборгованості, виплачують зарплату «місяць в місяць», т. Е. Зарплата за другу половину місяця виплачується в тому місяці, за який вона нарахована. Зверніть увагу: ст. 115 КЗпП забороняє виплачувати зарплату пізніше ніж протягом 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а раніше не забороняє. Однак при встановленні термінів виплати зарплати в цьому випадку слід враховувати наступне.

Згідно ст. 1 Закону про оплату праці заробітна плата - це винагорода працівнику за виконану ним роботу . Тому день виплати зарплати за другу половину місяця слід встановлювати так, щоб була можливість визначити кількість відпрацьованих працівником за цей період днів. У разі, коли зарплата виплачується «місяць в місяць», то граничним терміном для виплати зарплати за другу половину місяця в залежності від конкретного місяця буде 28 (29), 30 або 31 число. Вважаємо, що встановити дату виплати на більш ранній термін (наприклад, 26-го числа) не можна, оскільки в цьому випадку зарплата буде виплачена за невідпрацьований час і таку виплату, яка здійснена до закінчення місяця, можна вважати авансом.

Далі визначаємо дату виплати авансу. Для цього беремо за основу місяць з найбільшою кількістю днів - 31 і відраховуємо назад 16 календарних днів. Виходить, що датою виплати авансу буде 15-е число (31-16) кожного місяця.

Таким чином, якщо в бюджетній установі заробітна плата виплачується «місяць в місяць», то термінами її виплати буде 15-е число (за першу половину місяця) і останній календарний день місяця , за який нараховується зарплата (за другу половину місяця).

До речі, фахівцем Мінсоцполітики в консультації, наведеної в газеті «Працяі зарплата», 2011, № 9, с. 17, зазначалося, що не буде порушенням, якщо заробітна плата за першу половину місяця виплачується 15-го і за другу половину місяця 30-го числа календарного місяця. Тобто Мінсоцполітики Не проти можливості виплати зарплати в останній день періоду, за який вона нарахована. Звичайно ж, це окремий випадок - адже в місяці може бути і 28 (29), 30 або 31 календарний день.

Звертаємо вашу увагу, що якщо зарплата виплачується «місяць в місяць», то термін виплати заробітної плати за другу половину місяця повинен бути встановлений саме в останній календарний (а не робочий) день місяця. Пояснимо на прикладі виплати зарплати за другу половину вересня і першу половину жовтня 2012 року. Так, якщо буде встановлено, що зарплата за другу половину місяця виплачується в останній робочий день місяця (у вересні 2012 року - 28 число), то в цьому випадку проміжок між датами виплати зарплати за другу половину вересня і зарплати за першу половину жовтня становитиме 17 календарних днів, що є порушенням вимог ст. 115 КЗпП.

 

Зарплата виплачується в робочі дні

КЗпП визначає випадки, коли заробітна плата повинна бути виплачена достроково. Так, виплата заробітної плати проводиться в робочі дні , а якщо день виплати зарплати припадає на вихідний, святковий або неробочий день , то заробітна плата виплачується напередодні .

Приклад. В установі встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу та неділю. Заробітна плата за першу половину місяця виплачується 15-го числа поточного місяця, а зарплата за другу половину - в останній день місяця, за який нараховується зарплата.

У такому випадку при виплаті зарплати в квітні 2012 року слід мати на увазі наступне: оскільки 15-е число (день виплати) є вихідним днем ​​(неділя), так само як і день, який безпосередньо йому передує (14 квітня, субота - вихідний день) , то виплатити зарплату за квітень 2012 року необхідно в робочий день напередодні - 13 квітня (п'ятниця).

При цьому якщо в результаті перенесення дня виплати зарплати на більш ранній термін у зв'язку з його збігом з вихідним, святковим або неробочим днем, проміжок часу, через який виплачується зарплата, перевищить 16 календарних днів, то порушення не буде , оскільки таке перевищення викликано дотриманням норм ст. 115 КЗпП.


Терміни виплати зарплати мають бути зафіксовані документально

КЗпП не містить вказівки на конкретні терміни виплати заробітної плати, а наказує вирішувати це питання самостійно в колективному договорі або нормативному акті роботодавця, погодженому з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - з представниками , обраними і уповноваженими трудовим колективом).

Таким чином, в установах і організаціях, в яких укладено колективний договір, положення такого договору, що визначають порядок виплати зарплати, повинні відповідати вимогам cт. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці .

При відсутності в установі колективного договору застосовується нормативний акт роботодавця.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «нормативний акт роботодавця». У проекті Трудового кодексу України під нормативним актом роботодавця в сфері оплати праці розуміють наказ, розпорядження, рішення, які у випадках, передбачених законодавством, колективними угодами або колективним договором, приймаються роботодавцем з урахуванням пропозицій чи погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) . Локальним актом роботодавця, в якому фіксується інформація щодо термінів виплати і розміру заробітної плати, може бути положення про оплату праці, яке повинне бути погоджене з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а при його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Про це йшла мова в консультації фахівця Мінпраці, наведеної в газеті «Працяі зарплата», 2011, № 9, с. 17.

Зверніть увагу: в колективному договорі (положенні про оплату праці) повинні бути зафіксовані конкретні дні виплати зарплати, а не періоди, протягом яких вона може виплачуватися. Так, неправильно встановлювати, що заробітна плата виплачується в період з 16-го по 22-е число (за першу половину місяця) і з 1-го по 7-е число (за другу половину місяця). Терміни виплати зарплати - це конкретні дні , а не періоди часу. У зазначених документах слід записати, що, наприклад, зарплата виплачується:

- 15-го числа (за першу половину місяця) і в останній календарний день місяця, т. Е. 28 (29), 30 або 31 числа (за другу половину місяця) кожного місяця, або

- 16-го числа (за першу половину місяця) і 1-го числа (за другу половину місяця) кожного місяця;

и т. д.

Затримка виплати зарплати на один і більше днів по відношенню до строків, встановлених у колективному договорі або наказі, згідно ст. 241 1 КЗпП є порушенням термінів виплати заробітної плати.

Особливі випадки виплати зарплати

Оплата відпусток. Статтею 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці встановлено порядок виплати заробітної плати, який ми розглянули вище.

Крім того, зазначеними нормами встановлено, що заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки . Під щорічним відпусткою маються на увазі всі відпустки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки. При цьому мова йде про календарних, а не про робочі дні (див. Лист Мінпраці від 26.06.2009 р № 155/13 / 116-09 ).

Разом з тим ст. 21 Закону про відпустки встановлено, що в цей же термін повинна бути виплачена зарплата працівникам за час всіх видів відпусток (в тому числі соціальних, навчальних і т. Д) незалежно від їх тривалості . Підкреслимо, що ст. 21 Закону про відпустки має перевагу перед ст. 115 КЗпП в силу п. 3 постанови ВРУ «Про порядок введення в дію Закону України« Про відпустки »від 15.11.96 р № 505/96-ВР , який передбачає, що акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить Закону про відпустки.

Виплата допомоги за рахунок ФСТВП. Окремий порядок встановлений для виплати допомоги за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - ФСТВП). Згідно п. 9 Порядку № 26 роботодавець, отримавши кошти від ФСТВП , виплачіваетпособія всрок, встановлені ст. 52 Закону № 2240 , а саме:

- допомога по тимчасовій непрацездатності та вагітності та пологах - не пізніше найближчого дня, встановленого для виплати зарплати ;

- допомога на поховання - не пізніше наступного робочого дня після отримання страхових коштів від ФСТВП.

Зауважимо, що термін виплати допомоги на поховання згідно з Порядком № 26 відповідає терміну, встановленого ч. 4 ст. 52 Закону № 2240 , т. Е. Не пізніше наступного робочого дня після отримання страхових коштів від ФСТВП. А ось терміни для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах, встановлені Закону № 2240 і Порядком № 26, різні. Так, згідно з ч. 2 ст. 52 Закону № 2240 ці посібники повинні бути виплачені в найближчий після дня призначення допомоги (а не отримання фінансування від ФСТВП) термін, встановлений для виплати зарплати.

Що стосується оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, то для їх оплати чекати фінансування від ФСТВП не слід, адже цей Фонд ніякого відношення до оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності працівників не має. З метою дотримання вимог ст. 52 Закону № 2240 нараховані лікарняні за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності потрібно виплатити за рахунок коштів установи в найближчий день, установлений для виплати заробітної плати.

Виплата зарплати при звільненні працівника. Строки розрахунку з працівником, який звільняється встановлені ст. 116 КЗпП. Так, при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум здійснюється в день звільнення , яким в загальному випадку вважається останній робочий день працівника, який звільняється.

Про нараховані суми власник або уповноважений ним орган зобов'язаний письмово повідомити працівника перед виплатою ( ч. 1 ст. 116 КЗпП ).

Якщо працівник в день звільнення не працював , зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок .

У разі спору про розміри сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у зазначений вище термін виплатити працівникові не оспорювану суму.

Оплата за час відрядження. Згідно п.п. 2.1.6 Інструкції № 5 оплата праці за час перебування у відрядженні (за винятком відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення) входить до фонду основної заробітної плати. У зв'язку з цим зарплата за час перебування у відрядженні повинна виплачуватися в строки, встановлені з т. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці.

 

ЯК ВИЗНАЧИТИ РОЗМІР АВАНСУ

Як зазначено в ч. 3 ст. 115 КЗпП , розмір заробітної плати за першу половину місяця має бути не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника . Тобто в загальному випадку розмір авансу повинен бути не менше 50% тарифної ставки (посадового окладу) працівника за цей місяць.

В даному випадку мова йде про розмір заробітної плати (авансу) за першу половину місяця , і фактично відпрацьований час визначається також за першу половину місяця, т. Е. За 15 календарних днів . Дата виплати авансу в даному випадку на розмір авансу не впливає.

Необхідно врахувати, що при встановленні авансу інші нарахування, крім тарифної ставки (посадового окладу), а саме: премії, надбавки та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, суми індексації зарплати, лікарняні, середній заробіток за період перебування на курсах підвищення кваліфікації і т. П ., не враховуються , а їх виплата здійснюється разом з другою частиною окладу за підсумками місяця в строки, встановлені для виплати заробітної плати за другу половину місяця.

Таким чином, розмір авансу не може бути менше оплати за фактично відпрацьований час за першу половину місяця виходячи з посадового окладу з урахуванням зайнятості працівника.

Вищевказаною нормою визначено мінімальний розмір зарплати за першу половину місяця, який визначається виходячи з «голою» ставки (окладу).

Слід зазначити, що цей мінімальний розмір в кожному місяці буде коливатися в залежності від графіка роботи, виходів на роботу. Наведемо приклад.

Приклад. В установі встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними в суботу та неділю. За першу половину січня 2012 (1 - 15 січня) за графіком роботи установи працівник відпрацював 8 робочих днів . Йому встановлено посадовий оклад у сумі 1073 грн.

Розрахуємо мінімальний розмір авансу за січень 2012 року:

1073 : 20 х 8 = 429,20 (грн.),

де 20 - кількість робочих днів у січні по балансу робочого часу;

8 - фактично відпрацьовані дні за період з 1-го по 15-е січня.

Виходить, що мінімальний розмір авансу для цього працівника в січні складе 40% (8 раб. Дн. / 20 раб. Дн. Х 100%; або 429,20 грн. / 1073 грн. Х
х 100%) від встановленого йому окладу.

Аналогічним чином мінімальний розмір авансу для цього працівника складе в лютому 52,38% (11/21 х 100%), в березні - 47,62% (10/21 х 100%), в квітні - 50% (10/20 х 100%) і т. д.

Як бачимо, мінімальний відсоток авансу в першу чергу залежить від співвідношення робочих днів у першій та другій половині місяця. Щоб не перераховувати ці суми щомісяця, в нормативному акті роботодавця доцільно передбачити, що розмір зарплати за першу половину місяця становить не менше 55% тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Якщо ж в колективному договорі буде зазначено, наприклад, що розмір авансу становить 50% посадового окладу працівника з урахуванням графіка його роботи, то щомісяця необхідно буде стежити, щоб розмір авансу був не менше оплати за фактично відпрацьований час протягом першої половини кожного місяця.

Зауважимо, що оскільки при визначенні розміру авансу враховується фактично відпрацьований час, то при розрахунку розміру авансу не враховують дні, коли працівник перебував в оплачуваних відпустках (адже відпускні за такі дні виплачують не пізніше ніж за три дні до виходу у відпустку), у відпустці без збереження заробітної плати, дні прогулів і т. п. Отже, якщо в першій половині місяця працівнику надається відпустка, то відпускні повинні бути виплачені йому за три календарні дні до початку відпустки, а заробітна плата за фактично отработ нное час за першу половину місяця - в день, призначений для виплати авансу.

Приклад . Працівник з 5 березня йде у відпустку на 14 календарних днів. З 1 по 4 березня він відпрацював 2 робочих дня. Його посадовий оклад становить 1500 грн. За 3 календарних дні до виходу у відпустку (2 березня) йому виплачені відпускні.

В термін для виплати авансу за березень працівнику необхідно виплатити аванс в сумі не менше 142,86 грн. (1500/21 раб. Дн. Х 2раб. Дн.), Де 21 - кількість робочих днів у березні по балансу робочого часу; 2 - фактично відпрацьовані дні за період з 1 по 15 березня.

Таким чином, при визначенні розміру авансу необхідно враховувати фактично відпрацьований працівником час за першу половину місяця (з 1 по 15 число), щоб не виплатити працівникові суму авансу більшу, ніж сума зарплати, що належить йому за місяць.

 

Оподаткування та бухгалтерського обліку

Слід зазначити, що правила нарахування заробітної плати трудове законодавство не регламентує. У ст. 115 КЗпП визначено лише порядок її виплати , - не рідше двох разів на місяць.

Як правило, нарахування заробітної плати в бухгалтерському обліку здійснюється один раз на місяць (виплата за першу половину місяця відбивається як аванс).

Якщо ж облікової політикою організації передбачено, що не тільки виплата, а й нарахування заробітної плати проводиться двічі на місяць, то в бухгалтерському обліку слід виконувати відповідні бухгалтерські записи і за першу, і за другу половину місяця. Однак вважаємо, що такий підхід застосовувати недоцільно , оскільки в цьому випадку розмір авансу розраховується в точній відповідності до фактично відпрацьованого часу за першу половину місяця (з урахуванням встановлених надбавок та доплат), що не завжди представляється можливим.

Нагадаємо, що заробітна плата обкладається єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) і податком на доходи фізосіб (ПДФО).

Виробляючи виплату авансу, роботодавець повинен перерахувати ПДФО ( пп. 168.1.2 і 168.1.4 ПКУ ).

Що стосується ЄСВ, то при виплаті авансу його необхідно обов'язково сплачувати лише в частині нарахувань ( ч. 2 п. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ ). ЄСВ в частині утримань потрібно сплачувати не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним ( ч. 1 п. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ ).

Нарахування та утримання ЄСВ з усієї суми заробітної плати за місяць відображаються в бухгалтерському обліку при нарахуванні зарплати, т. Е. В кінці місяця.

При виплаті зарплати за другу половину місяця до бюджету та Пенсійного фонду перераховується різниця між сумами ПДФО та ЄСВ (утриманими і нарахованими) з усієї суми заробітної плати і перерахованими до бюджету під час виплати авансу.

Далі в таблиці наведемо терміни сплати ПДФО та ЄСВ при виплаті авансу і зарплати.

 

вид виплати

термін сплати

NDFL

ЄСВ

нарахування

утримання

Виплата зарплати за першу половину місяця (аванс)

Одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на виплату авансу

Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів

Не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним місяцем, в якому було нараховано дохід

Виплата нарахованої зарплати (за другу половину місяця) та інших оподатковуваних доходів

Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів

Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів

Не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним місяцем, в якому було нараховано дохід

Несвоєчасна виплата нарахованої зарплати

Протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем ​​місяця, в якому нараховано, але не виплачено дохід

Не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано, але не виплачено дохід

Не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано, але не виплачено дохід

Отже, як ми зазначили вище, при виплаті авансу необхідно перерахувати ПДФО. Однак заковика полягає в тому, як правильно розрахувати суму цього податку. Для цього потрібно відповісти на два питання, а саме:

1. Чи потрібно до суми авансу застосовувати податкову соціальну пільгу (далі - ПСП)?

2. Чи потрібно при визначенні розміру ПДФО суму авансу зменшувати на суму ЄСВ?

Подивимося, що з цього приводу встановлено законодавством.

Згідно п.п. 164.6 ст. 164 ПКУ під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. При цьому, згідно з ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Крім того, згідно з нормами п. 169.1 та п.п. 169.2.1 ст. 169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. При цьому ПСП застосовується до нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем її нарахування (виплати).

Виходячи з цього фахівці ДПСУ в консультації, розміщеній в Єдиній базі податковий знань, підкреслили: при виплаті авансу ПДФО перераховується до бюджету за першу половину місяця, але алгоритм розрахунку податку (з застосуванням ставок 15% і 17%, і ПСП) не застосовується .

Іншими словами, суми, виплачені протягом звітного податкового місяця, не є об'єктом обкладення ПДФО в порядку, встановленому п.п. 164.6 ст. 164 ПКУ. Повний оподаткування повинно застосовуватися до місячного оподатковуваного доходу.

З цього випливає, що при визначенні суми ПДФО, що підлягає сплаті під час виплати заробітної плати за першу половину місяця (авансу):

- ПСП не застосовується. ПСП потрібно застосовувати тільки до нарахованої місячної заробітної плати працівника. Саме місячна заробітна плата порівнюється з граничним розміром доходу, що дає право на застосування ПСП. У аванс працівникові виплачується тільки частина місячної заробітної плати, порівняння якої з граничним розміром доходу буде нерівнозначних. Навіть в разі якщо роботодавець заздалегідь знає, що у деяких працівників база оподаткування місячної заробітної плати буде менше або дорівнює сумі застосовуваної до неї ПСП, т. Е. В кінці місяця сума податку буде дорівнювати нулю, при виплаті авансу слід перерахувати податок з доходів без урахування ПСП. В кінці місяця при нарахуванні зарплати розраховується сума податку по кожному працівнику з урахуванням ПСП (при наявності права на неї). При виплаті зарплати за другу половину місяця до бюджету перераховується різниця між загальною сумою податку, утриманого з місячної заробітної плати працівників, і сумою податку з доходів, перерахованого в аванс.

- сума авансу не зменшується на суму ЄСВ.

Наведемо умовний приклад.

Приклад. У колективному договорі установи встановлено, що розмір заробітної плати за першу половину місяця (аванс) становить 55% посадового окладу працівника з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Крім того, встановлено такі дати виплати заробітної плати:

- за першу половину місяця (аванс) - 15 числа місяця;

- за другу половину місяця - останній день місяця, за який нараховано заробітну плату.

Сума виплаченого авансу за березень 2012 року склала 23340,90 грн. Всього за березень 2012 року нарахована зарплата працівникам в сумі 42438,00 грн.

В установі працює 26 осіб, 6 з яких користуються правом на звичайну ПСП у розмірі 536,50 грн. Всього сума ПСП, наданих в березні 2012 року, становила 3219 грн. (563,50 х 6 осіб).

У бухгалтерському обліку операції з нарахування і виплати заробітної плати за березень 2012 року будуть наступні:

 

№ п/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Сумма, грн.

Дт

Кт

1

2

3

4

5

Виплачено зарплату за першу половину березня

1

Перераховано на картрахунки працівників

661

321

23340,90

2

Перераховано ЄСВ в частині нарахувань
(23340,90 х 36,3%)

651

321

8472,75

3

Перечислен НДФЛ*
(23340,90 х 1,17647 х 15 %)

641

321

4118,98

Нараховано зарплату за березень і виплачена зарплата за другу половину березня

4

Начислена заработная плата за март 2012 года

801

661

42438,00

5

Заряджений ЄЦБ
(42438,00 х 36,3%)

801

651

15404,99

6

Утриманий ЄСВ
(42438,00 х 3,6%)

661

651

1527,77

7

Утримано ПДФО
((42438,00 - 1527,77 - 3219,00) х 15%)

661

641

5653,68

8

Перечислен ЕСВ
(15404,99 + 1527,77 - 8472,75)

651

321

8460,01

9

Перечислен НДФЛ
(5653,68 - 4118,98)

641

321

1534,70

10

Перераховано заробітну плату за другу половину березня 2012 року на картрахунки працівників
(42438,00 - 1527,77 - 5653,68 - 2334,90)

661

321

11915,65

* Вважаємо, що сума ПДФО, що підлягає сплаті до аванс, повинна бути розрахована із застосуванням коефіцієнта, передбаченого п. 164.5 ПКУ і розраховується за формулою: К = 100: (100 - С п ), де З п - ставка ПДФО, т. Е . К = 100: (100 - 15) = 1,17647.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОБОТОДАВЦЯ ЗА НЕСВОЄЧАСНУ ВИПЛАТУ ЗАРПЛАТИ

За порушення порядку виплати зарплати до посадової особи може бути застосована:

1) дисциплінарна відповідальність у формі догани або звільнення ( ст. 147 - 152 КЗпП ) (застосовує власник або уповноважений ним орган);

2) адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 41, ст. 41 1 , 41 2 , 41 3 і 188 6 КпАП , а також ст. 17 - 19 Закону про колдоговори , штрафи за якими накладають перевіряючі інспекції з питань праці, зокрема:

а) ч. 1 ст. 41 КпАП - за порушення термінів виплати зарплати, розміру виплачується аванс і періодичності виплати зарплати (як за порушення законодавства про працю) - штраф на посадових осіб установи в розмірі від 510 до 1700 грн .;

б) ст. 41 1 КпАП і ст. 17 Закону про колдоговори - за ухилення від участі в переговорах щодо зміни колдоговору - штраф на представника винної сторони в розмірі від 51 до 170 грн .;

в) ст. 41 2 КпАП і ст. 18 Закону про колдоговори - за порушення або невиконання зобов'язань по колдоговору - штраф на представника роботодавця, з вини якого це сталося, в розмірі від 850 до 1700 грн .;

г) ст. 41 3 КпАП і ст. 19 Закону про колдоговори - за ненадання сторонам колективного договору інформації з ведення переговорів або для здійснення контролю за виконанням його умов - штраф на представника винної сторони в розмірі від 17 до 85 грн.


НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

ПКУ  - Податковий кодекс України від 02.12.2010 р № 2755-VI .

КЗпП  - Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р .

КпАП -  Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р № 8073-X .

Закон про оплату праці  - Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р № 108/95-ВР .

Закон № 2559 -  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати» від 23.09.2010 р № 2559-VI .

Закон про відпустки -  Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р № 504/96-ВР .

Закон № 2240 -  Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р № 2240-III .

Закон про ЄСВ & - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р № 2464-VI .

Закон про колдоговори  - Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р № 3356-XII .

Порядок № 26  - Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління ФСТВП від 22.12.2010 р № 26 .

Інструкція № 5  - Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р № 5 .